10 вересня - Всесвітній день запобігання самогубствам, який з 2003 року почали проводити за ініціативи Міжнародної асоціації по запобіганню самогубствам (МАПС) при активній підтримці Всесвітньої організації охорони здоров'я під патронажем Організації Об'єднаних Націй.

 

2019_09_10_01

 

Сучасні ритми соціального життя, а також багатосуб'єктивні фактори призводять до того, що в певний момент людина зважується на злочин — злочин проти власного життя.

 

За статистикою кожні 40 секунд у світі вчиняється суїцид. Наприклад, у вересні минулого року в Житомирі 12-річна дівчинка з благополучної сім’ї повісилась на гойдалці, повернувшись після школи додому, а в Бердичівському районі літня жінка вистрибнула з вікна п’ятиповерхового пансіонату для престарілих. І таких прикладів багато. Останнім часом до цієї статистики приєднуються і учасники АТО (ООС) після повернення із зони бойових дій.

 2019_09_10_02

 

Самогубство це сьома за поширеністю причина смерті в Україні і друга провідна причина смерті серед молодих людей 15-29 років. За даними ВООЗ, щорічно близько 800 000 чоловік закінчують життя самогубством.

 

Особливою проблемою в Україні є підліткове самогубство. За останні роки різко збільшилася кількість самогубств серед дітей до 14 років. Надзвичайно високий рівень самогубств відзначається серед підлітків та молоді, що навчається.

За даними ВООЗ, основні причини самогубств - це бідність, безробіття, страх перед покаранням, душевні хвороби або іншими словами, психічні порушення (такі як депресія з тотальним почуттям самотності, необумовленим почуттям провини, шизофренія, проблеми особистості із заниженою самооцінкою, або посттравматичний стресовий розлад), домашні клопоти, пристрасті (такі як алкогольна або наркотична залежність), однотонність життя і важкі фізичні захворювання, такі як неврологічні хвороби, рак та ВІЛ-інфекція, складнощі у побудові близьких стосунків, схильність до співзалежних відносин; серед підлітків – це випадки булінгу, нерозділене кохання, реальна або уявна втрата батьківської любові, переживання, пов’язані зі смертю одного із батьків, розлученням батьків.

Найважливішим фактором ризику самогубства є попередня спроба самогубства.

Суїциди поділяють на три групи: істинні, демонстративні і приховані. Істинний суїцид є наслідком правдивого бажання піти з життя. Такому суїциду передують пригнічений стан, депресивний настрій, думки про самогубство. При цьому оточуючі переживання цього стану можуть і не помічати.

Демонстративний суїцид не пов'язаний із бажанням померти, а є способом привернути увагу до своїх проблем, покликати на допомогу, вести діалог. Часто такий суїцид може бути спробою своєрідного шантажу. Смертельний результат при такому суїциді є фатальною випадковістю.

Прихований суїцид – це поведінка, яка має приховану суїцидальну мету, і, на жаль, результат закономірний. Наприклад, любов до ризиковано швидкісного водіння автомобілем, захоплення екстремальними видами спорту, заняття небезпечним бізнесом, добровільні поїздки в «гарячі точки», вживання тяжких наркотиків тощо.

 

Посттравматичний стресовий розлад – це важкий психічний стан, що виникає в результаті важкої психотравмуючої ситуації (військових дій, насильства, фізичної травми, загрози смерті), саме такий розлад заважає бійцям адаптуватись до мирного життя, тому вони в обов’язковому порядку потребують високоспеціалізованої психологічної допомоги з метою попередження суїцидальної поведінки та розвитку психотравмуючої зміни особистісних рис характеру.

Одним з ключових моментів допомоги при таких станах є спілкування. Усе починається з виховання у дитинстві. У суспільстві роль чоловіка - бути сильним, не скаржитися і не визнавати, що в нього є проблеми. Ми вчимо хлопчиків, що «чоловіки не плачуть», ми вчимо їх не показувати своїх емоцій, бо емоції вважаються проявом "слабкості". Мами зазвичай більше розмовляють зі своїми доньками, аніж із синами, вони більше діляться з ними почуттями і, таким чином, краще вчать їх розпізнавати емоції. В результаті чоловіки набагато рідше за жінок готові визнати себе ранимими, вони не завжди усвідомлюють, що перебувають у стані стресу чи мають психічний розлад, і вони також менш охоче звертаються до лікаря, наражаючи себе на ризик самогубства.

Ще більш небезпечним є те, що, визнавши проблему, чоловіки починають "лікувати" себе самі. Незаперечним є той факт, що чоловіки більше зловживають алкоголем і наркотичними речовинами, а це також є свідченням перенесених стресів у їхньому житті, а в подальшому розвивається «порочне коло» - алкоголь та наркотики поглиблюють депресію і провокують імпульсивну поведінку, а алко- та наркозалежності, як зазначалося вище, є однією з основних причин самогубства.

Основні ознаки суїцидальної поведінки:

1. Будь-які зміни у поведінці та настрої, незвичне зниження активності, повільна, маловиразна мова, неуважність та розгубленість, порушення сну, зниження апетиту або ваги.

2. Втрата інтересу до звичних видів діяльності та навчання і, як результат, погіршення працездатності та успішності.

3. Почуття неповноцінності, провини чи відчуття невдачі, поразки, негативна самооцінка, надмірна самокритичність.

4. Прощання, розмови чи жарти про бажання померти.

5. Нехтування своїм зовнішнім виглядом.

6. Збільшення вживання тютюну, алкоголю або наркотичних речовин.

 

Одного універсального рішення для попередження суїцидальної поведінки, звісно, немає. Але головне завдання – спонукати суїцидентів до спілкування, і, насамперед, говорити про свої почуття. Оскільки більшість самогубців заздалегідь сповіщають про свої наміри, тому до цього потрібно підходити дуже серйозно.

Суїцидальна поведінка — це крик про допомогу. Варто бити на сполох, якщо близька вам людина часто знаходиться у пригніченому стані, плаче, дратується, переживає різкі коливання настрою, замкненість, втрачає інтерес до звичних занять, скаржиться на головний біль, порушення сну та апетиту тощо. Вона сподівається, що щось зміниться на краще, що хоч хтось побачить, як їм важко на душі і починає поводитися так, щоб привернути увагу до себе. А завдання друзів і батьків побачити цю зміну в поведінці і якщо ви помітили хоча б кілька таких симптомів, варто негайно звернутися за професійною допомогою!

 

Люди, будьте більш уважними один до одного! 

В.В. Мігова, заступник головного лікаря Житомирської обласної психіатричної лікарні №1;

Н.В.Тржецяк, практичний психолог приймально-терапевтичного психіатричного відділення Житомирської обласної  психіатричної лікарні №1;

Д.В. Бондар, практичний психолог дитячого психо-неврологічного відділення Житомирської обласної психіатричної лікарні №1.