Цей день було запроваджено вперше у 2004 році міжнародною організацією, яка об'єднує пацієнтів з 41 країни світу. Його мета – підвищити обізнаність населення з цією групою захворювань, інформувати широкий загал про симптоми цієї недуги і наголосити на необхідності звернення до лікарів аби допомогти людям,  які зіткнулися з таким діагнозом.

2018_09_14_01

Лімфома - це пухлина з клітин імунної системи, серйозне, прогресуюче захворювання, різновид злоякісної пухлини, що вражає лімфатичну систему, яка складається з лімфатичних вузлів, селезінки, вилочкової залози, кісткового мозку. Найчастіше лімфома уражає лімфоїдні тканини лімфатичних вузлів, селезінки, кишківника, кісткового мозку.  

Лімфома об'єднує біля 35-ти різних хвороб. 100 років тому відома форма захворювання називалася хворобою Ходжкіна, на честь Томаса Ходжкіна, який вперше описав характерні клітинні зміни лімфоми в 1832 році. З ім'ям цього вченого також пов'язана класифікація лімфом: Неходжкінські лімфоми – походять з В-лімфоцитів та Ходжкінська лімфома (лімфогрануломатоз), що походить з T-лімфоцитів або NK клітин. 

2018_09_14_02

У 80% випадків хвороба виліковна за допомогою методів сучасної медицини за умови точної і своєчасної діагностики. Лімфоми – це серйозне захворювання, яке прогресує з плином часу. В світі хворіє на лімфому біля 1 млн. людей.

У країнах Західної Європи захворюваність лімфомами становить близько 12-15 випадків на 100 000 населення в рік. Загалом в Україні з діагнозом «лімфома» живуть понад 28 000 осіб, щорічно 3 500 людей вперше чують про цей діагноз.

За словами лікаря-експерта  УОЗ ОДА за напрямом «Гематологія» Наталії Замятіної, у Житомирській області станом на 01.07.2018 року на обліку перебуває 951 хворий на лімфоми. В 2017 році 85 хворим вперше діагностовано цей діагноз (за 1 півріччя 2018 року – 45). Згідно з обласним канцер-реєстром з діагнозом «лімфома» в Житомирській області під наглядом 5 та більше років знаходиться 65% хворих.

Фактори ризику, які сприяють появі лімфом - радіація, бензол, гербіциди, інсектициди, малорухливий спосіб життя людини,  ожиріння, надмір м'ясних та жирних продуктів у раціоні. Часто лімфоми виникають у людей із ВІЧ та пов'язаними з ним інфекціями. Шанси хворих на одужання залежать від своєчасної діагностики.

Захворювання може виникнути в будь-якому віці. Отож до ранніх і постійних симптомів лімфогранулематозу відноситься локальне безпричинне збільшення лімфатичних вузлів, частіше – шийних, потім – підпахвових і пахових.

До основних симптомів додається  неконтрольована втрата ваги (10% за 6 місяців), надмірне потовиділення, особливо уночі, безпричинне підвищення температури тіла вище 38 градусів, можливий свербіж. 

Пізніше можуть проявитися такі симптоми, як кашель і важке дихання внаслідок тиску збільшених лімфатичних вузлів на легені та бронхи, але ці симптоми характерні не для всіх хворих, тут має значення локалізація пухлини.

В процесі розвитку всіх видів лімфом відбувається збільшення лімфатичних вузлів і селезінки. Крім того, розвиток захворювання може поширюватись і на верхні дихальні шляхи.

Диференціальна діагностика лімфом вкрай важлива, так як на підставі конкретного встановленого типу утворення визначається схема лікування, прогноз і можливі ускладнення захворювання.

Неходжкінські лімфоми - це назва збірної групи новоутворень злоякісного характеру, що виникають при злоякісних змінах лімфоцитів.

Діагностика захворювання складається з:

- клінічних симптомів збільшення розмірів лімфатичних вузлів, селезінки і мигдаликів, втрати чутливості, виникнення кровотечі, різкого зниження імунітету. Інших проявів, пов'язаних з розладом роботи уражених лімфомою органів;

- біопсії лімфатичної тканини або ураженого органу. Після біопсії проводяться морфологічні тести, що досліджують структуру ураженої тканини за допомогою мікроскопа;

- встановлення різновидності лімфоми;

- аналізу клітинних хромосом з метою встановлення хромосомних трансформацій;

- загального обстеження з метою визначення розростання утворення по внутрішніх органах.

Лікування захворювання:

методики лікування лімфоми визначаються на підставі внутрішньоклітинного типу НХЛ імунофенотипічного характеру, мікроскопії лімфатичних вузлів або ураженого раком лімфи органу, присутності ознак захворювання, симптомів, що стосуються ураження кісткового мозку. На цих підставах відбувається диференційна діагностика лімфоми. Визначається схема подальшого лікування.

Головні методи, які застосовуються при протираковій терапії лімфом, - це променева терапія, терапія хімічними препаратами, при якій використовують або тільки цитостатичні засоби, або поєднання препаратів різного спектру дії. У деяких випадках вдаються до поєднання декількох типів лікування.

Лікувальні методики спрямовані  на досягнення ремісії, тобто, повне усунення причин і симптомів захворювання. Проте досягти таких  результатів не завжди виходить. Тоді намагаються запобігти поширенню пухлини по організму і/чи істотно зменшити його в розмірах.

Лімфоми – один з небагатьох видів раку, який успішно лікується. Хворий повинен знати і розуміти, що при діагнозі «лімфома» лікування буде тривалим. Прогноз захворювання може бути як оптимістичним, так і менш успішним. Все залежить від форми, стадії лімфоми та загальносоматичного стану хворого. Особливо важливу роль в одужанні відіграє психологічний стан пацієнта. Необхідно пам’ятати: яким би не був «страшний» діагноз, прогноз сприятливий, якщо лікування розпочато на початкових стадіях. Чим довше воно ігнорувалося, тим менш позитивним буде прогноз. Тому при наявності будь-яких проблем зі здоров`ям, необхідно обов`язково звертатися до лікаря.

Обласний медичний центр здоров’я

та спортивної медицини